Повільна дитина

Поволі не прокляття і не важка спадковість.

Повільність-властивість нервової системи, яку необхідно враховувати у процесі навчання. Вираз «уміє (знає)-зробить швидко» не застосовується до цих дітей. Вони можуть все чудово знати та вміти, але не встигати виконувати. Наприклад, вони пишуть повільніше майже вдвічі, на вирішення логічних завдань їм потрібно в 1,5 рази більше часу.

У них вдвічі нижча продуктивність працездатності. Тобто вони можуть працювати якісно, але повільно або швидко, але не якісно. І постійні вимоги батьків та вчителів «квапитися» тільки знижують якість роботи.

Вдвічі довше від сигналу до дії до початку самої дії. У нову роботу вони включаються повільно (не тому, що їм нецікаво чи ліньки). Потрібен час на ВРОБИТАННЯ. При цьому відволікти або переключити на іншу дитину теж складно.

Що частіше підганяють, то повільніше працює.

Найдовше формуються нові навички.

Повільні діти засвоюють на третину менше інформації, якщо їх поспішають менше половини.

Як вивчати повільну дитину?

Особливо важливі спокій та терпіння. Головне-не квапити дитину, не нагадувати про її повільність, не лаяти, не соромити за темп роботи.

Потрібно створити умови для роботи дитини в комфортному для неї темпі. У класі напевно повільна дитина не одна. Можна об’єднати в групу, а краще давати індивідуальні заняття.

Не квапити! Дитина не працюватиме швидше, але метушиться і нервуватиме. Якість постраждає.

Дитина має розуміти, що оцінюється не обсяг роботи і швидкість, а якість. Зверніть увагу: відповідно до ФГОС початкової освіти швидкість читання не повинна перевірятися.

На перевірочних і контрольних роботах повільна дитина або повинна отримувати менший обсяг завдань, або мати більше часу для виконання. Диктант доцільно проводити окремо для повільних дітей.

Таку дитину краще в першому класі не викликати до дошки для швидкої відповіді або запитувати з місця- тільки якщо вона сама не викликається. Правильніше заздалегідь попереджати дитину, що їй потрібно відповісти через якийсь час.

Важливі ритуали: розкласти зошити, олівці, приготувати все для читання і так далі дозволить дитині впрацювати.

Чіткий режим, що сплановано і відомо заздалегідь, вимагає менше зусиль від нервової системи.

Для повільної дитини всі шкільні навантаження стомлюючі. Тому після школи йому краще бути вдома у спокійній обстановці. По можливості продовження не для таких дітей.

Давайте ще раз: повільність-це не «він такий уродився» або «він на зло ледве-ледь все робить». Це фізіологія, що сформувала темперамент. Це особливості роботи мозку. Це слабка нервова система, яка дає дві крайності: гіперактивність чи повільність.