Фетишизм – це унікальна сексуальна поведінка, яка включає виникнення та розвиток сексуального потягу при контакті з неживими об’єктами. Як фетиші можуть виступати предмети одягу та побуту, взуття, виділення та частини тіла людини, а також своє власне тіло. Цей тип сексуальної поведінки може викликати збудження через візуальні, тактильні чи нюхові стимули. У цій статті https://pyrogiv.kiev.ua/fetish-shho-ce-take/ ви дізнаєтесь 10 найдивовижніших фетишів.
Фетишизм поділяється на дві категорії: прийнятний та патологічний
Прийнятний фетишизм розглядається як варіант нормальної статевої поведінки, тоді як патологічний фетишизм спотворює сексуальні стосунки і може бути небезпечним для здоров’я партнерів. Для діагностики цього розладу зазвичай потрібна консультація психіатра, психотерапевта чи сексолога, які проводять клінічні розмови.
Лікування фетишизму засноване на когнітивно-поведінковій та психоаналітичній психотерапії, яка допомагає пацієнтові змінити свої думки та поведінку, пов’язані з фетишем, а психоаналітична терапія дозволяє досліджувати глибинні психологічні причини цієї поведінки.
Симптоми фетишизму можуть змінюватись в залежності від індивідуальних переваг і об’єктів, що викликають збудження. Однак деякі загальні ознаки можуть включати підвищений інтерес до певних предметів, сильний сексуальний потяг при контакті з ними та труднощі у встановленні сексуальних стосунків без присутності фетишу.
Як і будь-якого іншого розладу, фетишизм може мати ускладнення, особливо у разі патологічної форми. Це може включати проблеми у відносинах, сексуальну дисфункцію та зниження самооцінки.
Незважаючи на те, що фетишизм є відносно поширеним явищем, точні дані про його поширеність відсутні, оскільки багато випадків залишаються недіагностованими. Найчастіше він заснований на процесі навчання та може бути сформований двома основними способами: оперантним обумовленням та імпринтингом.
Оперантне обумовлення відбувається, коли нейтральний стимул (наприклад, предмет одягу, взуття чи якийсь безневинний побутовий предмет) багаторазово поєднується з безумовним стимулом, що викликає природний сексуальний потяг (наприклад, оголене тіло чоловіка чи жінки). В результаті такого поєднання формується нова позитивна реакція, і статеве збудження переноситься безумовного стимулу на нейтральний. Наприклад, чоловік може почати відчувати сексуальний потяг до жінки, яка носить чоботи на підборах, і згодом взуття з підборами може стати необхідною умовою для задоволення, а можливо, і єдиним об’єктом потягу.
Імпринтинг, з іншого боку, відбувається в ранньому дитинстві, зазвичай до 3-5 років, коли об’єкти відображаються у певні періоди сексуального розвитку. Повторення та закріплення зв’язку між фетишем та статевим збудженням не потрібно в цьому випадку.
Фетишизм може бути класифікований як патологічна (відхиляється) або допустима сексуальна поведінка, залежно від виразності та характеру проявів. Об’єкти потягу можуть бути різноманітними – це може бути будь-який предмет, частина тіла або особливість поведінки.
Деякі з найбільш поширених форм фетишизму включають фетишизм білизни, фетишистський трансвестизм, цисвестизм і гомесвестизм. Також є фізичний фетишизм, який включає нарцисизм, аутомоносексуалізм, гетерохромофілію та апотемнофілію.
Предметний фетишизм може включати ретифізм, пігмаліонізм та порнографоманію. Є також екскрементофілія, де фетишем стають людські виділення.
Чимало незрозумілих слів?
- Фетишистський трансвестизм. Перевдягання у предмети гардеробу (взуття, одяг, аксесуари) протилежної статі.
- Цисвестизм. Фетиш – одяг, що означає іншу вікову групу, соціальну належність, професію.
- Гомесвестизм. Використовується одяг людини тієї самої статі, що є об’єктом бажання.
- Фізичний фетишизм. Потяг пов’язаний із зовнішніми характеристиками партнера:
- Нарцисизм. Фетишем виступає власне тіло чи його окремі частини.
- Аутомоносексуалізм. Порушення від свого тіла та ототожнення його з тілом іншої особи.
- Гетерохромофілія. Фетиш – партнер, що має інший відтінок чи колір шкіри.
- Апотемнофілія. Наявність фізичної потворності, ампутованої кінцівки, протеза у партнера є умовою порушення.
- Предметний фетишизм. Задоволення, збудження пов’язані з предметами побуту, мистецтва, знаряддя праці:
- Ретифізм. Фетишами стають шкіряні вироби.
- Пігмаліонізм. Задоволення виникає при володінні предметами мистецтва.
- Порнографоманія. Сексуальні переживання викликаються переглядом порнографічної продукції (фільмів, фотографій, малюнків).
- Екскрементофілія. У ролі фетиша виступають людські виділення (сеч, кал, піт, менструальна кров, слина).
Симптоми фетишизму можуть варируватися, але одяг та взуття є найбільш поширеними об’єктами фетишу. У чоловіків збудження може бути викликане спідньою білизною, панчохами, колготками або взуттям на підборах. Уніформа також є поширеним фетишем для обох статей. Іноді важливим є зовнішній вигляд об’єкта чи його запах.
Фетишизм може виявлятися не тільки через візуальний контакт, але й через певні дії з об’єктом бажання, такі як стискання, кусання, прасування, нюхання, лизання, їжа або питво, а також мастурбація. Порушення може виникати як із безпосередньому контакті, і у фантазіях.
Для встановлення діагнозу фетишизму важливо встановити довірчий контакт між лікарем і пацієнтом. Ключовими ознаками фетишизму є наявність фетишу, тривалість симптомів, тотальність та неконтрольованість. Хворі з фетишистськими нахилами відчувають статеве задоволення тільки при контакті або фантазуванні про не живі об’єкти або частини тіла. Ці сексуальні уподобання спостерігаються протягом 6 місяців і довше, зі зростанням впливу фетишу на сексуальне життя та неможливістю контролю над своїми діями та фантазіями.
Лікування фетишизму проводиться з використанням методів психотерапії, де мотивація пацієнта та його готовність до змін відіграють важливу роль. Однак фетишизм є складним розладом, і багато пацієнтів, які звертаються за допомогою, прагнуть переконатися у нормальності своїх сексуальних уподобань. Реальне бажання змінити об’єкт потягу виникає лише у поодиноких випадках.
Існують різні методи лікування фетишизму. Індивідуальна психотерапія може бути ефективна під час використання поведінкових технік, заснованих на застосуванні аверсивних стимулів у періоди збудження на фетиш. Більш глибокі методи психотерапії, такі як сексуальна переорієнтація та психоаналіз, спрямовані на усвідомлення причин розладу. Групові зустрічі та підтримка також можуть допомогти пацієнтам упоратися з емоційними проблемами та підвищити мотивацію до лікування. У деяких випадках може бути призначена медикаментозна терапія з використанням гормональних препаратів, гіпотензивних та седативних засобів.
Прогноз фетишизму залежить від виразності розладу та мотивації пацієнта до одужання. Сприятливий результат можливий, якщо хворий усвідомлює наявність захворювання та прагне відновити своє сексуальне життя. Окремих специфічних профілактичних заходів для фетишизму немає, проте рекомендується звернути увагу до психосексуальне виховання дітей та підлітків. Важливо своєчасно відповідати на їхні питання, навчати правил інтимної гігієни та вводити культуру оголеного тіла з раннього віку, щоб знизити ризик розвитку цього розладу.
